Родительская страничка

  Мої поради учням та їх батькам  

Памятайте , що   стати освіченими - це сформувати в собі чотири найважливіші компетентності:
   - навчитися жити разом   
   - навчитися отримувати знання
   - навчитися працювати
   - і просто жити.
Стати вчителем для самого себе - це розвивати свої здібності, самостійно оволодівати знаннями, вчитися впродовж життя.

 
 Поради для учнів :
 Навчання - це процес, що пов'язаний не лише з функцією школи.
   Основні правила:
    - Твоє спілкування зі світом починається із пізнання. Вдячно стався до тих, хто дає їх тобі;
    - Будь готовий активно, творчо навчатися і не тільки на уроках;
    - Навчися бачити, чути, відчувати світ серцем;
    - Остерігайся образити того, хто поруч;
    - Приймаючи рішення, пам'ятай про відповідальність перед собою, своїми батьками,
      однокласниками, вчителями;
    - Прийми за необхідне основне правило поведінки: «не зашкодь!»;
    - Справжнє щастя - ставити перед собою високі цілі, досягати їх, а потім іти далі. не позбавляй
      себе цього.
    - Будь щасливий у своєму шкільному житті.
      Твоя пам’ять і є твій віртуальний світ. При цьому - це найважливіший творчий процес. Дивна якість      пам’яті!
    Варто не забувати, що засвоюємо:
    10% того, що читаємо
    20% того, що чуємо
    30% того, що бачимо
    50% того, що бачимо і чуємо
    70% того, що обговорюємо
    90% того, що говоримо і робимо
   Отже, відводь час на щоденне закріплення необхідних тобі навичок. Дослідження свідчать, що краще   вчити вірші декілька днів потроху, ніж дуже довго в один день (це стосується і інших навичок, грі на інструменті тощо).
   Спробуй віднайти в собі приховані особливості. Що є в тобі таке, яке неможливо продублювати?
   Мозок складається з мільярдів клітин, має дві півкулі: ліва - наукова, права - творча. Ліва півкуля відповідає за: мову, логіку, обчислення, послідовність. Права півкуля відповідає за: ритм, музику, живопис, уяву.
   Ми вчимося за допомогою того, що: бачимо, чуємо, відчуваємо, робимо.

Поради батькам :
 -Турбуйтеся про те, щоб серце дитини не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті   «виховання».
 -Говоріть з дитиною так, щоб не залишилось ніякого сумніву в тому, що Ви керуєтесь турботою і тривогою за неї, а не бажанням відмахнутись, образити.
 -Пам’ятайте!
  Дитина вчиться того, що пізнала через досвід.
  Дитина, яку критикують, вчиться засуджувати.
  Дитина, яку постійно висміюють, вчиться боязливості.
  Дитина, яку заохочують, вчиться вірити в себе.
  Поради батькам для роботи з обдарованими учнями1. Дитина - це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не "помічник" на старість.
2. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
3. Допомагайте але не заважайте їм самим робити свій вибір.
4. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
5. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
6. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.

7. Виховуйте дитину в гармонії з природою.
8. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямах творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.

 9. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за   рахунок свого часу.
10. Радійте успіхам ваших дітей.
11. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
12. Пам’ ятайте, що проблеми дитини - це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

  Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей
1. Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.
2. Уникайте однобокості у навчанні та вихованні.
3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухомості, емоційності.
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої прихована загальними проблемами, найменш спроможна досягти висот самовираження.
5. Залишайте дитину на самоті та дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитись без вас.
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й проявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7. Будте терплячими до ідей, поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за межі дозволеного.
8. Навчати слід не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опановує за допомогою дорослого.

 

Десять заповедей Януша Корчака для родителей

1. Не жди, что твой ребенок будет таким, как ты или таким, как ты хочешь. Помоги ему стать не тобой, а собой.
2. Не требуй от ребенка платы за все, что ты для него сделал. Ты дал ему жизнь, как он может отблагодарить тебя? он даст жизнь другому, тот-третьему, и это необратимый закон благодарности.
3. Не вымещай на ребенке свои обиды, чтобы в старости не есть горький хлеб. Ибо что посеешь, то и взойдет.
4.Не относись к его проблемам свысока. Жизнь дана каждому по силам, и будь уверен, ему она тяжела не меньше, чем тебе, а может быть, и больше, поскольку у него нет опыта.
5. Не унижай!
6. Не забывай, что самые важные встречи человека- его встречи с детьми. Обращай больше внимания на них - мы никогда не можем знать, кого мы встречаем в ребенке.
7. Не мучь себя, если не можешь сделать что-то для своего ребенка. Помни, для ребенка сделано недостаточно, если не сделано все.
8. Ребенок-это не тиран, который завладевает всей твоей жизнью, не только плод от плоти и крови. Это та драгоценная чаша, которую Жизнь дала тебе на хранение и развитие в нем творческого огня. Это раскрепощенная любовь матери и отца, у которых будет расти не "наш", "свой" ребенок, но душа, данная на хранение.
9. Умей любить чужого ребенка. Никогда не делай чужому то, что не хотел бы, чтобы делали твоему.
10. Люби своего ребенка любым- неталантливым, неудачливым, взрослым. Общаясь с ним - радуйся, потому что ребенок - это праздник, который пока с тобой.

      Януш Корчак (польск. Janusz Korczak; настоящее имя польск. Henryk Goldszmit; 1878 — 1942) — выдающийся польский педагог, писатель, врач и общественный деятель.
Педагогическая деятельность Корчака основана на формировании в детском коллективе и у отдельных воспитанников навыков самопознания, самоконтроля, самоуправления. В годы оккупации Польши фашисткой Германией Корчак героически боролся за жизнь детей в варшавском гетто; погиб в газовых камерах Треблинки вместе с 200 своими воспитанниками.

Рекомендации родителям.

1. Если вы желаете здоровья своим детям, необходимо перестроить уклад семьи на принципах здорового образа жизни:

- живите в определенном режиме труда, отдыха, питания, а именно: стремитесь своевременно ложиться спать и вставать, полноценно и рационально завтракать, обедать, а ужинать не позднее 19 часов;

- начинайте день с утренней физзарядки протяженностью не менее 30 минут, желательно на свежем воздухе с использованием пробежки и элементов гимнастики. После зарядки – душ, который нужно завершить обливанием холодной водой. Перед сном обливание повторить;

- бросьте курить, объясняя своим детям, что это форма самоубийства. Ограничьте употребление алкоголя, исключив в присутствии детей его употребление вообще;

- оставьте за порогом своего дома недовольство ценами, правительством, руководителями и подчиненными, неудачами и плохим самочувствием. Все это невольно передается членам вашей семьи. Происходит постепенное нагромождение стрессовой энергии, которая постепенно разрушает нервную систему, нарушает работу всех других систем организма, снижает его защитные функции;

- не становитесь рабами телевизора, особенно в выходные дни. Найдите время для общения с природой – в парке, за городом, на даче.  

- очень хорошо если вы в свободное время увлекаетесь одним из видов спорта – бегом, футболом, теннисом, плаванием, восточными единоборствами;

- помните, что все ваши привычки – не более как стереотипы, создающие обманчивое чувство комфорта.

2.  Если вы желаете видеть своего ребенка трудолюбивым,  придерживайтесь таких правил:

- никогда не лишайте своих детей участия в семейном труде, какой бы квалификации и умения он ни требовал. Это не только воспитывает необходимые в будущей семейной жизни навыки, но и формирует привычку, потребность все время делать что – то для семьи, является залогом будущего семейного благополучия;

- никогда не проявляйте непочтения, не говорите плохо о поступках членов вашей семьи, морально поощряйте трудовые усилия каждого. Выполнение работы должно в подсознании ассоциироваться с получением в итоге положительных эмоций. Страх неудачи не должен ограничивать инициативу и творчество;

- никогда не выносите «сор из избы». Утверждайте авторитет и почтение к своей фирме и к своей профессии у членов семьи, иначе вашему ребенку будет тяжело перестроить собственное сознание, и по инерции он аналогично будет относиться к своей «службе» и не добьется успеха и признания;

- никогда не делите в семье труд на «мужской» и «женский». Любое дело должно выполняться качественно. В этом залог воспитания чувства долга относительно любого труда, необходимость которого выдвигает жизнь.

3. Если вы хотите видеть своих детей  способными создать крепкую семью, быть в ней счастливыми, подарить вам благодарных и культурных внуков, то:

- будьте выдержанные и спокойные в семейном кругу, сохраняйте доброжелательный, интеллигентный тон общении;

- уделяйте своим детям максимум внимания в свободное от работы время, интересуйтесь всеми их делами, сопереживайте вместе с ними, создавайте атмосферу абсолютного единства в семье;

- с подчеркнутым уважением относитесь к жене (мужу), постоянно возвышайте культ женщины, матери (отца – главы семьи, добытчика) в глазах своих детей. Избегайте ссор, конфликтов, скандалов, даже критики в адрес жены (мужа) в присутствии детей. Выясняйте свои отношения и отношения к детям до их возвращения из школы, чтобы предъявить единые  требования, поддерживать высокий авторитет женщины – матери и мужчины – отца.

4. Если вы хотите видеть своих детей не закомплексованными в обществе, культурными, то:

- отнеситесь со всей серьезностью к работе школьных воспитателей, живо интересуйтесь успехами ваших детей. Не допускайте, чтобы ваши дети пропускали школу;

- не жалейте времени, а по возможности и средств для совместного культурного отдыха со своими детьми. Посещения театра, художественной выставки, концерта;

- находите время читать сами и приобщайте к миру книжной премудрости детей. Помните, что ребёнок начнёт читать, имея перед глазами пример читающих родителей.

- было бы очень неплохо, если бы вы смогли привить своему ребенку одну, но очень пылкую страсть культурологического характера, или, как теперь говорят, хобби, которое было бы связано с искусством или духовной культурой. Длительное и серьезное увлечение в сфере интересного и прекрасного воспитывает в характере стойкую потребность в красоте, творчестве, эстетике, вырабатывает хороший вкус, не говоря уже о том, что заинтересованность вызывает стойкий иммунитет против влияния негативных обстоятельств окружения.

5. Если вы не желаете видеть своих детей беспринципными, циничными, отравляющими жизнь себе и другим, вам и окружающим, то не разрешайте себе заниматься в присутствии ваших детей сплетнями, критиканством по адресу своих родственников, знакомых, клиентов, учителей ваших детей. Если вы думаете, что в «перемывании костей» взрослыми в присутствии вашего ребенка нет ничего вредного, то вы очень ошибаетесь. У ребенка возникает подсознательное, а поэтому очень устойчивое убеждение, что  мир состоит из подлецов и кретинов. Нигилизм и двуличность войдут в плоть и кровь ваших детей, и этого они никогда не смогут спрятать от окружающих и будут лишены любви и поддержки, доверия и дружбы, потому что приобретут репутацию желчных и неприятных людей, а в итоге – людей несчастливых.

6. Таким образом, вся система воспитания детей в семье должна строиться лишь на двух принципах:

1. Ваш собственный стиль и поведение должны отвечать вашему стремлению хорошо воспитать детей.

2.  Вы должны обеспечить соответствующие условия, при которых различные виды полезной деятельности постепенно сформируют личность вашего ребенка.

Уважаемые родители! Сегодня я хотела бы вам предложить посмотреть небольшой ролик, размещенный на YouTube. Давайте еще раз вместе задумаемся о наших детях, которые в наше время часто остаются один на один со своими проблемами, потому что нам, взрослым, просто некогда, мы устали...
Наши дети

Діти з планети індиго

Абсолютно творчі і несхожі на інших, з нетипово для дитячого віку пронизливим очима та прагненням пізнати сенс життя, з винятковим несприйняттям лицемірності і невизнанням будь-яких авторитетів. Вони – діти індиго.

Останнім часом тема дітей індиго просто-таки «захопила» суспільний простір. Про них постійно говорять, пишуть, знімають фільми, роблять дослідження, їх остерігаються і водночас вважають майбутніми рятівниками світу, намагаються лікувати або ж просто розводять руками. Хто ж такі – ці загадкові діти? Як відрізнити їх від інших і допомогти адаптуватися в суспільстві? Про все це дізнавалося ІА «Світ освіт».

Під знаком синьої аури

Поняття «діти індиго» родом із кінця XX століття. У 1982 році у книзі «Як колір допомагає краще зрозуміти твоє життя» американський екстрасенс Ненсі Енн Тепп вперше використала цей термін на позначення дітей із зовсім незвичною темно-синьою аурою.

Однозначної відповіді на питання, кого саме можна називати індиго немає. Одні вважають, що це посланці інопланетних цивілізацій, які володіють надприродними здібностями, інші до індиго зараховують дітей із психічними відхиленнями, а дехто переконаний, що це всі сучасні малюки, які просто зовсім по-іншому, ніж дорослі, сприймають життя.

Така варіативність сприйняття пояснюється, перш за все, псевдонауковістю визначення. «Існування дітей індиго не зафіксоване жодною науковою працею чи медичним довідником і тому за ним ховають багато проблем», – зазначає психолог Валентина Снігульська.

Але, як зазначають езотерики, люди з синьою аурою справді існують, і кількість їх постійно зростає.

Шукачі життєвих істин

«Говорити про дітей індиго можна лише з погляду еволюції людства, яке розвивається відповідного до бажань. Коли ми знаходилися на ранній стадії розвитку, наші бажання були червоно-оранжевих кольорів. Це бажання сексу, виживання, сім'ї. Суспільство стало розвиватися і перейшло в зелені тони, де людина задається питанням, як все облаштовано з точки зору науки. Сьогодні ж, коли все більше і більше людей цікавить духовний розвиток, то в цієї категорії вже з'являється синій спектр. Не потрібно вибирати серед дітей, хто індиго, а хто ні. В цьому немає сенсу. Вважається, що в першому класі всі індиго. Вони вирізняються тим, що задаються питаннями про сенс життя», – зауважує керівник Просвітницько-миротворчого центру Альона Мазур.

Діти індиго – це наше покоління, яке вже у стані сприймати духовність більш високого рівня.

І хоча наукові докази їхнього існування відсутні, психологи все ж на основі спостережень, а також тестів на інтелект, індивідуальність, тип особистості, пам'ять та IQ окреслюють певні «симптоми», притаманні цьому поколінню інакших.

Такі діти часто загострено сприймають проблеми і переживання рідних людей та потребують безумовної любові близьких, вимагають до себе багато уваги і справжньої щирої дружби. Вони палко бажають допомогти світові і часто поводять себе як дорослі, терпіти не можуть, коли їм вказують як і що потрібно робити, здатні на жорстокі вчинки, при цьому глибоко духовні. Також часто поводяться як дорослі, відчувають себе старшими за свої роки, самовпевнені, горді, схильні до тяжких депресій, зневажають суспільні стеоретипи і вороже ставляться до будь-яких зазіхань на їхню свободу.

Спілкування через довіру

Якщо ви всі або більшість цих ознак бачите у своїй дитині, не потрібно панікувати, боротися чи бігти до лікаря. Варто просто почати вчитися у неї жити в новому світі.

«Проблема не в дітях, а в дорослих, які не знають, як спілкуватися з сучасними дітками. У цих дітей абсолютно інша швидкість розвитку. І ми повинні підлаштовуватися під них, аби не бути застарілими моделями», – зазначає психолог Алла Янсонс.

Рецепт налагодження діалогу з дітьми індиго нескладний: з ними не потрібно говорити зверхньо та намагатися вплинути авторитетом, а варто спробувати заслужити їхню повагу. Яким чином? Психолог Ірина Дзиганська радить батькам, у першу чергу, бути терплячими зі своїми маленькими індиго: «Давайте можливість виходу їхньої енергії, дозвольте дитині самій встановлювати межі, спілкуйтеся, як з дорослими, тільки не потрібно перекладати на них дорослі обов'язки, намагайтесь давати детальні пояснення, не розмовляйте зверхньо, слухайте їх, виявляйте повагу до них, не намагайтесь з ними хитрувати, бо вони знають не лише, хто вони, також їм відомо, хто ви».

Поки наука ще не засвідчила своїм авторитетом існування дітей індиго, у суспільстві точиться багато дискусій та спекуляцій навколо цієї теми. А тим часом народжуються малюки, які і справді кардинально відрізняються навіть від «вчорашніх дітей», що вже встигли стати дорослими. І як би ми їх не назвали – індиго чи якось по-іншому – основне завдання знайти спільну мову та налагодити систему довірливих стосунків. Адже це наші діти, просто століття вже XXI.

Джерело: ІА «Світ освіт»









Мобільний телефон: за і проти
За матеріалами ІА "Світ освіт"

Минуло вже три роки, відколи в Міністерстві освіти і науки України набув чинності наказ про заборону користуватися мобільними телефонами.

Мобільний як компромат на вчителя

Наприклад, у Чехії не так давно пройшов тиждень «під знаком реформ» Міністерства освіти. В одному з головних пунктів нового законопроекту, над яким розпочали роботу фахівці, розглядають можливість заборони користуванням мобільними телефонами під час навчання у школах. Причиною цього, на відміну від українського досвіду, стали не загроза здоров’ю чи неуважність на уроці, а розміщення інформації про вчителів в Інтернеті. Чеські газети ще на початку осені безупинно друкували розповіді про фотографії в Інтернеті, на яких учителі зафіксовані в, скажімо, неприємних ситуаціях. Наприклад, коли вчитель кричить і розмахує руками, чи коли старша за віком учителька схиляється над столом, чи як переодягаються учні або вчителі перед уроком фізкультури. За мить ці часто аж надто відверті факти стали здобутком тисяч зацікавлених. Такі вчинки школярів вчителі назвали знущанням. Відтак, подали звернення з вимогою заборонити використання мобілок у школах «із метою покласти край приниженню посади вчителя».

Саме цю проблему має вирішити новий закон, з проектом якого виступила чеська Асоціація педагогів середньої школи. Її пропозиція – укладати договір між вчителем і батьками учня, який би закріпляв за вчителем право відбирати у школяра мобільний телефон у разі, якщо він перешкоджає навчанню.

Подібні законопроекти вже кілька років діють у Франції, Німеччині та інших європейських країнах.

Як повідомили в прес-службі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, питання щодо доцільності використання мобільних телефонів на законодавчому рівні в Україні вже давно вирішено. У відповідному наказі Міносвіти зазначено, що й учням, і вчителям заборонено користуватися мобільними телефонами під час уроків. Як рекомендацію МОН прописало керівникам установ визначити самостійно, в який спосіб можна користуватися мобільними телефонами в позаурочний час.

Телефон як загроза

Фахівці майже одноголосно заявляють, що користування мобільним телефоном завдає чималої шкоди дитячому організму. Шведські вчені дослідили: пристрої призводять до порушення сну, головних болів, безсоння, дратівливості. Великим є ризик не тільки зниження слуху, але й виникнення пухлин. Медики, оперуючи дослідженнями, рекомендують звертати увагу і на тривалість телефонних розмов. Так, для дітей до 14 років розмови по стільниковому не мають бути довше чотирьох хвилин поспіль.

    

Ще одним не надто приємним фактором використання мобільних телефонів є… вуличні чи кишенькові злодії. Безперечно, що головним негараздом буде реакція дитини на те, що в неї поцупили улюблену «іграшку».

Окрім того, мобільний телефон слугує відволікаючою річчю. На уроці учень може надсилати повідомлення, гратися чи заходити в Інтернет. У такий спосіб дитина не отримує повного об’єму інформації, яку надає вчитель.

І, нарешті, найпоширенішим зловживанням телефоном під час навчання стало списування. Технологія «мобільник-шпаргалка» знайома кожному учню і студенту: або ж матеріал підгледіти, або ж через навушник відповідь на екзаменаційні питання дізнатися. Правда, з цим явищем вчителі потроху вчаться боротися. Наприклад, до складання іспитів у деяких вишах студентів допускають лише з ручкою та заліковою книжкою. Така ж практика застосовується й під час зовнішнього незалежного оцінювання випускників шкіл. Якщо під час ЗНО-2011 у когось побачать мобільний телефон, результати тесту будуть анульовані. Про це ІА «Світ освіт» повідомив директор УЦОЯО Ігор Лікарчук. 

Телефон як помічник

Попри всі зазначені мінуси, телефон є дуже добрим містком між батьками та дітьми. У такий спосіб мами й тати контролюють своїх дітей, мають можливість зв’язатися з ними у будь-який момент. Знаючи, що дитина має мобільний телефон, батьки почуваються спокійніше. У випадку, якщо ви запізнюєтеся і не можете вчасно забрати дитину зі школи, ви спокійно повідомите це.

  

«Якщо не можна, а дуже хочеться, то можна»

Ця цитата належить письменнику Шолому Алейхему. Актуальною вона є і для теми мобільних телефонів у школі. Учні зізнаються, що у не надто вимогливого вчителя можна під час уроку навіть говорити, не кажучи вже про смс-ки чи ігри. Якщо в міських школах із цим суворіше, то сільські вчителі й самі не проти показати «приклад» школярам, відповідаючи на дзвінки під час заняття. Тому й виходить, що офіційно воно давно заборонено, а на практиці ця заборона втілюється не дуже вже й швидкими темпами.